|
Неймовірно. Дивлюся на захід,
Там за обрій ховалась Зоря.
І слухняно поснуло все, навіть,
Задрімав в цім пейзажі і я.
І згадався тоді, серед поля,
Біль страшний, що й боюсь говорить.
Ніби зрадила рідная доля,
Ніби сили забрала щоб жить...
Подивився у бік - не повірив,
Поруч ворон поживи шукав,
Він в'їдався в потріпане тіло,
Мертву плоть ту, клював і клював...
Час тягнувся, хвилина - за двісті...
Я згадав про дитинство, сім'ю,
І здалось мені все, далі вічність,
Що життя я своє віддаю...
Раптом чую - зашарпалось листя,
Хтось ішов, тихо йшов кратькома,
То на тому триклятому місці,
Пес господаря сво́го шука...
Водить носом, і прямо крокує,
З-поміж цілого поля солдат,
Ніби більше нічого не чує,
І ні кроку не робить назад.
Підійшов до одного з солдатів,
Той лежав, ледь порушно лежав...
Тихо шепотом "Кім, поважати"
Посміхнувся і мертво упав.
Пес залаяв, завив, я злякався,
Вірним другом солдату він був.
Потім, зволею ніби зібрався,
Як людина солдата почув.
Ухопив його форму зубами
(Я крізь сльози дививсь їм услід)
Та й потяг його тими стежками,
Я ж бо думав це все, навіть зблід.
Раптом чую, мої мокрі ноги,
Закривавлені, хтось ворухнув,
У обійми вхопила тривога,
Я свідомість утратив, заснув...
Відкриваю помалу я очі,
Ніби я у солдатськім раю,
День настав, не було ніби ночі,
Побратимів своїх впізнаю...
"Добридень, як ся маєш, солдате?"
Боже мій, до нас лікар зайшов...
"Але як? Хто нас зміг врятувати?"
І вту мить все до мене дійшло...
Вірний пес вартував серед ночі,
Нас один за одним рятував...
"Де ж герой? Я побачити хочу..."
Від знемоги герой наш упав...
Я прошу вас, цінуйте ту вірність,
Що дарують нам менші брати.
Хоч собака маленьке створіння,
Та для неї є всесвітом Ти...
ID:
849431
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 26.09.2019 09:31:06
© дата внесення змiн: 27.09.2019 21:35:13
автор: V.S.
Вкажіть причину вашої скарги
|
