Ставити крапку, зуміти знов розпочати.
Що відповісти, коли запитають де ти?
Як посміхатись мовчки, як хочешь кричати?
Де відшукати дороги нові й сюжети?
Сенс віднайти і вертатись завжди до дому.
Що одягнути, коли вже нема різниці?
Де брати сили, якщо результат відомий?
Скільки сидіти над викликом шахівниці?
Вірити в успіх, тримати свій курс на світло.
Що замовляти, якщо вже не діє кава?
Як не жаліти про те, що було, та зникло?
Чим жити далі, якщо навкруги вистава?
Вміти прощати, свою лікувати душу.
Що я натисну на твій телефонний виклик?
Як бути певним, що ти до кінця байдужий?
Перша ознака, що ти не шукаєш винних.
Цілком слушні слова, Марино! 
Це б трішечки дактилю! 
