Життя мене навчило довіряти
Лиш своїм вухам і своїм очам,
Хоч іноді спокусою- змією
Вповзе купитись солоду речам
І потім довго сумнів і довіра
Не можуть місця в серці віднайти
У сонце -тінь ховає чиясь шкіра,
Тебе ж в твоїй так легко віднайти
Урешті-решт вдаєшся у свій спокій
Неси свій хрест, бо він таки є твій:
Не зупиню твоїх широких кроків,
Але і ти вертатися не смій
Цокоче коник млоїсто - солодкий,
Аж пре той мед і солоду бальзам
В житті навчилась, власне, довіряти
Своїм лиш вухам і своїм очам
29.11.18
Н.Карплюк-Залєсова.
