Я ЗАПРОШУЮ НА АЛЕЮ ЩАСТЯ
А в саду,зів'яла квітка не оживе...
Жовтий листочок ,не буде вже зелений.
Та зламана гілка,цвітом не зацвіте
Не усміхнеться,берізкою для клена.
Вітрисько,похилив згорбатив пагінець.
і садівник,клену не випрямить спину.
І потішає,ніжним співом горобець
Нахиляє,сонце крізь небесну вітрину.
Пречисте небо,витає "Добрий ранок"
У чашу ,дня наливає пахощі п'янкі.
Цілунком зорі обнімає світанок
Дух ,небесний гоїть рани тіла душі.
Давай ,посадимо пагінці зелені
і зацвітуть,духмяні липи навесні.
Зашумлять,віттям тополі верби клени
Зросте,алея щастя -у деревця золоті.
Закохані лебеді прилетять сюди
Метелик, крильцями обніме пишно квіт.
Хай у барвах,сяють бурштинові ліси
в люту зиму,украсить білосніжний світ.
Красень ,дуб є князем у лісі сотню літ
Розганяє ,хмари...є щитом для землі.
Модрина,вічно молода мов первоквіт.
радіє життям ,яке блаженне -у любій порі.
Прийде, сюди художник намалює портрет
поет, напиши вірш лірику пейзажну.
Cоловей, заспіває про кохання сюжет
поведе, у тихий рай- казку прекрасну.
Я, запрошую, тебе друже- на алею щастя!
у запашні трави замріяні діброви.
Де багато сонця сяє у божій ласці
ліс, у бархаті солодить душу у розмові.
М. Чайківчанка.
Світлина від Марії Єдинак-Іванчак.
