Я не належу до «верхів» чи знаті –
Іду повільно стежкою життя,
Але навчилась вчасно розпізнати
Фальшиве слово, дії, каяття.
І коли чую неправдиві речі,
В мені щось озивається: «Не вір!»
А коли бреше в очі, й не малеча,
То у мені проснеться хижий звір.
Погано це, чи добре – вам судити,
Як і про те, який сьогодні світ.
Брехня не зможе правди народити,
Як і плода, коли відсутній квіт.
Півсвіту у нас плаче, пів – танцює,
На жаль, така є істина життя.
Не можу бути схожа на вівцю я,
Як і закрити очі на сміття.
Не зможу жить й метеликом крилатим,
Милуючись красою і теплом,
За все в житті своя існує плата,
Під Божим всі не житимуть крилом.
Життя ж таке швидке й багатогранне,
Де не чотири – кількасот кутів,
Де часто і дитя своє кохане
Стає на бік недолюдків-катів.
Та жити слід! На зло усім! Без панік!
Борись! Молись! Вступай, де треба, в бій!
Сприймай святе і грішне слово «пані»,
Адже кому дерзать, як не тобі!?
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
