В ритми голосно сплелись думи. Вітчизну грабували, нищили, палили.
Тепер заброди різні калічать вроду, бо вже стогнуть животворні сили.
Невже на посміх людям владним щира ненька - багатолика Батьківщина.
Щось чується ясніш зітхання долі, бо розгублена істина донині.
Історія людської культури дихає тяжко, "суворий" досвід роду.
Неопалима купина - поетичне відображення долі народу.
Попід зорями прошуміла магічна властивість природної картини.
Рожеквітна рослина символізує незнищеність моєї країни.
Освічені люди називають просто прозаїчніше світло - ясенець.
Бо листя схоже на ясень-дуб черешчатий -нам розповів знайомий чернець.
Неопалима- збереглася сьогодні на узвишшях карпат серед дерев.
Повік не стерти, не спалити образ, нездолати країни чистих джерел.
Знаходе квітку художник чарівну, швидко знімає мережку цікаву,
Побачену Мойсеєм на Фавор-горі.Це Біблією здобуте право.
Ікона "Неопалима купина" на основі порівняння творіння.
Це Богоматер з Сином із незгораємим кущем. Диво не знає рівня.
Надприроднього в такому горінні немає нічого, досліджено все...
Довкола квітів скупчується олія -невидима хмарка розсерджена.
У дні спекотні квітуча рослина виділяє речовину ефірну.
Пари спалахують голубовато - зеленим вогнем, горять ненамірно.
Якась мить пролітає, вогонь згасає, але стоїть неушкоджений кущ,
Стоїть така ж рожеквітна весела рослина, мов фантазійна купина.
Сірник стає попілом в руці. У повітрі сон і дійсність , і думок політ.
В долини з гір сповзає святковість сонця, ночей. Мир і краса чарують світ.