Чи музика, чи дотик слова щирого -
Усе крізь серце крівцею тече...
Живе душа від вирію - до вирію,
Переболіла... Дякує за все...
Це сентимент? Сльоза паде непрошено,
Світліє чи стискається душа...
А ти стоїш під небом - заворожено,
І співчуття щемке не полиша.
І терпне пам'ять того, що утрачено,
Що не забути, не вернуть назад...
Здавалося б, за все давно заплачено,
Та совісті живої гусне яд.
І вічні лики образів мальованих
З бабусиних зоріють рушників.
Скорбота, сміх - усе мені даровано,
А сумнівів - на кілька ще життів...
Та є одне... Відміряється мірою
Тією, що між люди пронесеш.
Живе душа від вирію - до вирію,
Переболіла... Дякує за все...
СВІТЛАНА
Вдячна, що читаєте. Від життя - удачі Вам і радості, п.Катерино :th:
Дякую щиро, п.Ніночко 
