дорога пилу там, де летів болід,
розсипалась пелюстками і серпантином.
і тане необоротно останній слід
від того, що ми називаємо "Батьківщина".
і мова вмирає в зграї могутніх мов -
ми навіть гімном оспівуємо цю смертність.
в будинку з сотен поверхів й надбудов
лишаться лише воли, німі й химерні.
але так потрібно?
можливо, у тому й сенс,
що краще зникнуть, як у давнину латина,
щоб зайвий штрих між народами знову щез?
тим ближче люди, чим менше у них країн є.
чому б не вірити в масовий геноцид,
звичайно, у метафоричному сенсі,
щоб ліві, праві, центр, захід і схід
з'єднали свої голоси і свої фортеці?
у нашої цивілізації безліч хвороб:
дисоціативний розлад, множинні спільноти,
війна -
витривалий і досить плідний мікроб,
що нас веде повільно до ешафоту.
веде на Голгофу, де страчений був Ісус
за все,
що ми так безбожно змогли проґавить.
блаженні ті, в кого вільно злітає з уст
по декілька мов, і жодна з них не кульгава.
блаженні ті, історично зрячі й не злі
на тих,
з ким в криваву бійку вступали предки.
чому б на цій, облитій кров'ю, землі
не висадити тополі або смереки?
і хай над зеленим морем літає пил
зірок, що давно вже вибухнули і тануть.
у цьому величному світі гігантських світил
і після смерті ми
все одно
повстанем.
10.07.2019
Вражає образна мова, розлоге, панорамне мислення, точні вислови! Щодо змісту – кожен має право на власну думку. Достойний вірш, запальний, промовистий!
Цікаві роздуми, Даріє! Та доброзичливості між людьми мова не заважає! Заважають недолугі, людиноненависницькіідеології зверхності, кичливвості, винятковості.Тільки знання, тільки здоровий глузд можуть поєнати народи з різними культурами, мовами, звичаями...