Я ТАК ДОВГО СПАЛА У СНАХ
Беззоряна ніч глибока як море
Пустельне небо не видно берегів.
Плюскочуть ,хвилі у сині простори
І малюють,райський куточок із снів.
Я довго,спала у непробудних снах
заколисувала,мене ніч циганка.
Збудилась,затріпотіла крильми як птах
Побачила ,сонце ...боже світло зранку.
Серце,забилось наче у клітці пташка
І лечу,де вітами шумлять ясени.
Пречистим небесам,молюсь як монашка
Прошу ,доленьки моє щастя віднайти.
Я ,так довго крізь зиму ішла до весни...
Виглядала,кохання у заметілі.
Виміряла,тисяч миль топтала сніги
Шукала ,квітку щастя акації білі.
О ,Місяцю Князю врятуй від самоти!
Вкради,з неволі смутку печалі.
До багряних світанків у гай веди.
Де є мій суджений,у руки кохані.
М .ЧайківчаНКА
