Уже остання мікросхема видає обтяжливі і неправильні звуки,
Уже зовсім не динамічно і неприродно рухаються руки,
І кожен крок видається руйнуванням набору простих механізмів -
Все, що колись вважалося ідеалом автоматизму …
А там десь далеко за тисячу світлових років
Хтось давно вже зробив свій мільйон з йому лише зрозумілих кроків
І до останку покорена ув’язнена зірка -
І не загроза, а просто давно прочитана сторінка …
Бездумні мурахи тішаться селфі на фоні пожежі,
І роблять послуги собі і іншим котячі й ведмежі,
І на це все дивляться істоти з далекої зірки,
Виставляючи в рейтингу розвитку якісь свої одиниці, нулі і четвірки …
А ви, що дивитесь кудись у напрямку тієї далекої зірки,
Хто мріє сховатися у бункері на великій червоній планеті,
Наповнюєте зразками чогось свої надважливі пробірки,
Щоб десь похвалитися чимось на екрані чи в тому забитому неті …
А що після того, коли уже вручені всі нагороди,
Коли похвалили за згоду комусь віддати власну свободу,
Коли вже продали усе, що могло продаватись,
І навіть сказали усе, що могло просто сказатись …
