Не в'януть ні спогад, ні казка:
Дитинство в ромашках цвіте,
Тепліє бабусина ласка,
Ось мама цілує мене,
Вдягає рясну вишиванку -
І свято на душу ляга:
Калинові мріють світанки ,
І вруниться доля моя.
Ти й землю узорами вкрила -
тим цвітом, що марить в саду,
Ясна україночко мила,
Що кращу - в світах не знайду.
Малює калинові ґрона
В прозорих снігах полотна,
Краси і любові закони -
Душа твоя чиста, ясна...
Наш геній говорить до світу
І в пісні, і в музиці слів,
Вкраїнську стобарвну палітру
В просту вишиваночку вплів.
Возносить і пісню, і храми
Із даром величним Творця...
І небо зоріє над нами
Промінням Господня Лиця...