Миколі Михайловичу Ткачу – поету, етнографу, професору, родом з Чернігівських земель. (Посмертно)
Він знав і в мові, і в культурі толк,
Та в теплих хвилях не купався слави,
Отримавши до вічності квиток,
Поплив, лишивши іншим свої лаври.
Для України все зробив, що міг,
Щоби піднять з колін, підставив плечі.
В літературі – лев. І ось – поріг..
Спинився лет життя його лелечий.
Професор він, дослідник, ЧОЛОВІК!
Один із тих мужів, що мають розум.
Але не довгим був поета вік,
Не витримавши безладу, загрози:
Ту Україну, котру так любив,
«Брати» вчорашні, змучену, терзали.
Він бачив, як розумних, молодих,
В чужі краї проводили вокзали.
В таких, як він, геть інше сприйняття
Реальності, політики, природи.
Шкода, що в них лише одне життя,
І те належить не собі – народу!
Він… відійшов, та погляд ізгори
Зорить його, проникливий і мудрий:
«Не смійте неньку нашу загубить,
Не дайте Україну підкорить,
А я за вас молитись щиро буду!»
20.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарнi рядки, Ганно. Це точно, славиться наша украiнська земля талановитими, творчими людьми, кожен з яких робить свiй особистий внесок у розвиток Украiни.
А от, погляньте, оцю пiсню "Соняшник", яку виконуе Анатолiй Мокренко - так слова цiеi пiснi якраз згаданий вами поет написав: http://www.pisni.org.ua/songs/8288272.html
Чудова присвята. Багата українська земля на таланти і просто на прекрасних, щирих людей. Вічна слава патріоту. На таких і тримається Україна. 
Це точно, славиться наша украiнська земля талановитими, творчими людьми, кожен з яких робить свiй особистий внесок у розвиток Украiни.
