Він знав і в мові, і в культурі толк,
Та в теплих хвилях не купався слави,
Отримавши до вічності квиток,
Поплив, лишивши іншим свої лаври.
Для України все зробив, що міг,
Щоби піднять з колін, підставив плечі.
В літературі – лев. І ось – поріг..
Спинився лет життя його лелечий.
Професор він, дослідник, ЧОЛОВІК!
Один із тих мужів, що мають розум.
Але не довгим був поета вік,
Не витримавши безладу, загрози:
Ту Україну, котру так любив,
«Брати» вчорашні, змучену, терзали.
Він бачив, як розумних, молодих,
В чужі краї проводили вокзали.
В таких, як він, геть інше сприйняття
Реальності, політики, природи.
Шкода, що в них лише одне життя,
І те належить не собі – народу!
Він… відійшов, та погляд ізгори
Зорить його, проникливий і мудрий:
«Не смійте неньку нашу загубить,
Не дайте Україну підкорить,
А я за вас молитись щиро буду!»
20.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833479
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2019
автор: Ганна Верес