І ця весна придумана для неї,
І це проміння – це її привіти,
І вітер зашукався, загукався фею,
Не вміє задирака тихо порадіти …
І пісня ця написана для неї,
І радість в ній, і трішечки печаль,
Бо ж не буває пісні нічиєї,
Чарує очі промениста шаль …
Упасти можна в урвища глибокі,
Злетіти можна до самих вершин,
Цілують очі, слів німих потоки
Вже видихають чари із грудей …
У неї лиш тепла безмежна повінь,
Її обійм манить весняна мить,
Чому ж пливеш кудись далеко човен?!
Твоя любов замріялась і снить …
дякую
оце у нього знайшов
А була б у мене квітка,
з тих, що мають всім привітно
у весінньому степу –
осявають ніч сліпу,
посміхаються до неба,
й більш нічого їм не треба!
Про любов шумить трава…
Зовсім зайві там слова.
.... дуже гарно
дякую
дякую
