Незчувся як волосся посивіло,
Як все життя у згадку перейшло,
Все, що було кохане, любе, миле
В душі неначе снігом замело.
Не стало мрій і не горять бажання
Мету обнять чи світ перевернуть,
Згоріть на вогнищі квітучого кохання,
Щось недосяжне тут і зараз досягнуть.
Життя поволі цикл свій завершає,
Його не обійти, зі шляху не звернуть,
Лиш той щасливо світ цей полишає,
Хто зміг себе в подібних відтворить.
Весна дзвенить, русло струмок шукає,
Щоб землю, річку, море напоїть,
Птахи з країн заморських повертають
Й нове життя під небом закипить.
Нове іде, старе з дороги прибирає,
Росте, цвіте, зав’язує, плодИть,
Набутий досвід, мудрість врозумляє,
Що молодості нам не відродить.
Внизу трава, а зверху листя грає -
Краса для ока сяйна і велична:
Ніхто на світі з нас не помирає,
А лиш з життя земного йде у вічність.
25.03. 2019 р., Київ
