МУДРІ РЕЧІ
Колись почула мудрі речі:
Не їсти пирога із печі,
Коли парує ще, гарячий;
Не покладатись на ледачих;
Вперед іти у спеку й вітер;
На пустирі ростити квіти;
Від сонця набиратись сили,
Та по стежині правди сміло;
І недругу – у поміч руку;
В життя – Всевишнього науку;
Не прагнути земних регалій;
Радіти квіточкам конвалій,
Вербичці та старому в’язу;
І дякувати всім щоразу.
Життя земне – в тобі самому:
І в говірливому, й німому,
У зрячому, а чи сліпому…
Тобі відкрити двері дому,
Тобі творити в ньому диво
Й плекати душеньку красиво.
Радієш, плачеш – це нормально,
Вона зростає в тім реально.
Земне для неї – тимчасове,
Бо в інший світ злетить мусово.
Щаслива, як у згоді з тілом –
Душі живій до всього діло.
Лише почуй її ти голос –
Зросте зерня в добротний колос.
Подивишся на світ очима
Душі небесної, святими.
Дослухайся її веління,
Щоб відвернути гріх падіння.
29 листопада 2018
(с) Валентина Гуменюк
Кльово і мусово, Валентино! Бо мушу поповнювати свою віршоколекцію! 
