ВУХАСТИЙ «ПЕРЕВЕРТЕНЬ»
(гумореска)
Жив-був у лісі бідний Зайчик
Беззахисний і боязкий.
Прорив нору у дикій хащі —
Ховавсь від ЛИса і вовків.
Малих звірят було багато:
Єноти, миші, борсуки,
А правила у лісі влада
Зубастих грізних хижаків.
Все між собою поділили:
Туди не можна, ні сюди,
Стежини всі загородили
І до травички й до води!
Так “насолила” хижа влада,
Що лісовий голодний звір
Зібрався на “Майдан-нараду”
Щоб перевибрать хижаків!
Ведмедя скинути із трону,
І вибрать Зайчика в царі —
Він справедливий, щирий, скромний,
Він наш, із бідних трударів!
Він наші знає всі печалі,
Повадки знає хижаків.
Він правду в лісі уладнає,
Щоб кожен лиш травичку їв!
... Зима і літо пролетіли,
Цар — Зайчик, а в міністрах — Лис,
Ведмідь — суддя, а вовки сірі
Всі в депутатах, як колись.
А Зайчик, бач, зазнався дуже,
Розвісив вуха “на пробір”,
Завів із хижаками дружбу —
Сват в нього — Вовк, кум — підлий Тхір.
Полює Лис на Сіру Мишку,
З'їв чоловіка й мишенят,
А Вовк з Ведмедем тишком-нишком
Збирають подать із звірят.
До Зайчика!!! Він — наш обранець!...
... Та охорона не впуска
Не то, щоб в офіс, а й ганок,
Став Зайчик “ЦЯЦЯ”, он яка!
Не впізнає він Мишку Сіру,
“Не бачить” брата — Вушканя,
Є в Зайця “тачка”, є квартира,
Є чималенька зарплатня!
А ще пішли чутки зловісні,
Що обернувсь він в хижака!
Що став курчат, ягняток їсти
І мітить оком на Бика!
Готують знов “Майдан” звірята,
Бо помилилися, на гріх,
І будуть владу обновляти
Не поодинці,
зразу — всіх!
