Ми живемо у світі,
Заповненому вщерть,
Де похорони важливіші
За просту людську смерть.
Коли помре людина –
Душа не помирає,
І навіть домовина
Душі не заважає
Піднятися угору
І відлетіти в небо
Без часу і простору,
Як виникне потреба.
Зійдуться друзі й рідні
Разом на панахиду –
І багаті, й бідні –
Без пафосу і стиду.
Підтримають в біді,
Підставлять плече й спину,
За столом по обіді
Наллють усім чарчину,
Згадають добрим словом,
Помоляться за впокій.
Ми всі тут – тимчасово,
У смерті смисл глибокий.
17.02.2019
