Прошу, кобзарю мені на кобзі заграй!
і пісню, про гори Карпати Україну!
з серця прожени, смуток журбу і печаль
хай сонце ,зійде високо на Верховину.
Хай від солов'їної пісні тануть сніги
в росі, розцвіте пролісок на долині,
а чорні круки, з саду проженуть вітри...
що ламали, віти червоній калині.
Ти заграй, кобзарю пісню на струнах весни!
хай за Чорне море летять хижі птиці.
нехай не клюють очі калині вороги ,
з її серця, не лл'ється кров як водиця.
Співай, кобзарю дзвінко пісню солов'їну!
нехай над берегами водограй дзвенить...
а мати земля приголубить сиротину,
над калиною, дуб листям зашелестить.
Хай до ясеня, повертаються лелеки!
і запалюють, свічу миру каштани.
в надії ,зростає дуб, клени і смереки...
пахучий ладан загоює наші рани.
Заграй, кобзарю пісню хай чує недруг брат!
що не вмерла Україна її душа!
і ніхто не може, вбити вільний дух з гармат
Червона калина у пісні вічно жива.
М ЧАЙКІВЧАНКА
М ЧАЙКІВЧАНКА