Героям Небесної Сотні,
присвячується…
Тепер Вони тримають Небо України...
Пішли Вони у вічність в ті лютневі дні...
Зостався хтось без батька… Хтось - без свого сина...
В той час, коли палало все тут у вогні...
Так швидко плине час... Та він не гоїть рани...
У пам'яті щодня зринає клекіт куль...
Де гинули Вони - цвітуть тепер каштани...
І тихо-тихо так… Не чутно тут зозуль…
Щодня проходять тут численні верениці...
Їм з вдячністю несуть і квіти, і свічки...
Ледь чутно лине дзвін з маленької дзвіниці...
Ледь-ледь колише вітер траурні стрічки...
Дивлюся в очі Їх на чорному граніті...
Карбую в своє серце я Їх Імена...
Якби ж я тільки міг: віддав би все на світі...
Проте, на жаль, нема в минуле вороття...
Навкруг кипить життя... Лиш тут, у цьому місці
Спинився час, немов стоп-кадр в німім кіно...
І линуть до небес тепер проміння світлі...
З тих місць, де пролилась на землю Їхня кров…
Анатолій Розумний
06.03.2019
