Війна -людожерка пожирає життя,
Не жаліє ,ні старого ,ні малого...
Від зриву мін ,здригається у сні дитя,
У пані -без лиця, немає ніц святого.
У піднебесний рай злітають найкращі!
На обеліску ,викарбуване ім'я.
війна плавить мідь і сталь у своїй пащі
Шматує живе тіло розпинає життя.
Кружляє чорний ворон жалісно кряче
Там де лежить молодий юнак у крові
ворожа куля пробила серце юначе,
Мінами, все спалює до тла на землі.
Солдату ,допікає мороз хуртовини,
Як пожарище розпалює вража рука.
як дитя ридає ,і гинуть побратими
Летять ,білим птахом у сині небеса.
Війна -тривога ,руїни, криваві бої,
Свистить, ревучий залп і ворожі гради,
Гострий меч, викорінює все на путі.
Одягає, в чорну хустину, у шрами.
Витесує, дубові хрести ,копає могили
Завдає ,душевний біль, журбу,і печаль...
Боже ,подай спокою, злагоди, миру!
Залікуй ,рани славу героя уквітчай.
