Усе проходить, все минає
І тільки пам’ять повертає
Туди де трави зеленіші
Розмови теплі і добріші,
Погляди щирі, не лукаві,
Де босоногим по отаві
Серпневим ранком по росі
Спішив ловити карасі.
Там запах маку, тютюну
І конопель, як бур’яну,
Все в перемішку з порохами
Горячими, що за ногами
Клубились в полудень щораз
Й тягнуло на леваду нас.
Там ровер був один на всіх
І допізнА дитячий сміх
Лунав на вулиці всякчас,
Непросто в дім загнати нас.
Пекли картоплю, кукурудзу
Ніхто не мав нас за обузу
Самі до школи йшли й вертали
На лавці друзі вже чекали
І літо, осінь чи весна,
Зима, різниці вже нема.
Там ковзани, клюшка з кавулі,
Лижі, санки, набиті ґулі.
Це дома все, не в Буковелі
Здорові, ситі всі, веселі.
За п’ять копійок "Фантомас",
(а не айфон в руках весь час)
Футбол, "війна", "япка" в саду
Із бур’янів кладем будУ.
На річці острів і "пірати",
"Скарби" і карта де сховати.
Велика камера й, як бджоли,
Пливем на НАШ Серет від школи.
Білик старий крутив нам "груші",
Як з камерою йшли по суші.
"Смолу" ми їли із вишень
І об’їдались черешень
В Локаційках, де їх багато,
Гаївка була справжнє свято
Вербою бились по ногах
І СПІЛКУВАЛИСЬ - на словах.
В Дзюбовім лузі фестиваль
Відгомін ярмарку нажаль,
Що на Івана довгі роки
Із удисюд людські потоки
Збирав до нас, було всьогО,
Пройшло, забулось, відгуло ...
На "Сяйво" в середу чекали,
З сусідами переглядали.
Манив в печери Святий Ян,
Бо дід Багрій казав, що Хан
Сховав карету золоту
І він малим браму оту
В яру залізну бачив сам,
Що вона є, вона десь там.
Але забув, а ми шукали
Коліна й руки поздирали,
Дід тільки в вуса все сміявся
Правда, неправда, не признався.
Там Стінка де кущі ліщини
Горіх скидали додолини,
Вурда чорніла над рікою
Ми захлинались там водою,
Купаючись десятки раз
Прекрасний, теплий, гарний час ...
Усе проходить, все минає
І тільки пам’ять повертає
Туди, де царство доброти.
Згадав, сховай і дальше йди...
24.02.2019 р.
Чудові спогади скажу Вам я.
Жаль що немає вороття
у те далеке, у те минуле,
що так тривожить серце чуле.
Чим дужче ми старіємо тим яскравіше виринають з
потаємних куточків нашої памяті солодкі спогади. Дякую Вам за повернення в дитинство.
Прочитайте і мої спогади http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?
Щиро дякую за відгук. Дитинство прекрасне в кожен час, але наше (так мені здається) було більш динамічне, а не таке, як тепер - комп"ютерно-мобільноайфонне. Не можу знайти Вашого вірша, напишіть назву.
Вітаю Вас Олексо. Так і справді тоді було бідно, несправедливо і зараз так самісінько, але тоді відносини між людьми були співчутливіші, доброзичливіші, людяніші. А може це так тільки здається нам? Може це ностальгія за минулим гризе наші мізки? А ось ці вірші я Вам пропоную прочитати, (у сяйві золотих заграв і осінніц настрій) мені цікава Ваша думка.