Ні, ні, ні... мені надто важко забути!
Я не розумію, як у твоїх очах не тонути?
Мені і тільки двох твоїх слів вистачає,
І душа моя вже у небі літає.
Там, поміж білими хмарами,
Де мрії обпікаються жарами.
Там, де сльози свої Бог збирає,
Там, і серце моє літає.
Там, де немає осуджень і гніву,
Там, де ніхто не засудить душевного співу.
Між голубими перинами,
Ангели частують друг друга лохинами.
Так прагне моє серце туди.
Воно знає там немає біди,
І немає печалі,
А йому цього й не вистачає.
Просто вже хочеться все забути.
І стару сторінку перегорнути.
Залишити у ній усе погане,
А у новій знайти серце кохане.
