На краю села, над яром
глибоким без дна.
Причепилася хатина
самотня, одна.
Там живе матусенька
рідная моя.
Чекає на донечку
вигляда щодня.
Щовесни заквітчані
яблуні в саду.
До хатини рідної
Кожен раз іду.
Я приїду іздалеку,
у рідні краї.
Поцілую, мамочко,
я вуста твої.
Пригорну до серденька
сивину твою
Скажу тобі, рідная,
Як тебе люблю.
Живи довго, горлице,
Ще багато літ
Чекай мене, мамочко,
Тут біля воріт.
Виглядай в віконечко,
а я буду знать,
Що чекає мене мама,
і буде чекать.
Зворушливо...Розчулили мене...Душа моя все туди лине...Де рідний сад, покинута хатинка... Вже ненароком скотиться сльозинка....В думках той спів,веселий, пташиний плине...