У мене немає відомостей про знаменитих предків. Прадід Авдій,казали, був каменщиком. Для мене тепер незрозуміло, чи він був мулярем, чи каменотесом. Ніби-то мав дуже сильні руки, а як їли млинці, то щоб наїстись, загортав у млинець добрий окраєць чорного хліба. Слід розуміти так, що жив він у Нижньому Салтові, великому селі, що неподалік Куплівахи, бо там потім жив його старшийсин Петро, а молодший - Денис - оселився на новому місці - у Куплівасі. Був Денис запальним, хоч і мав "золоті руки" трудяги. Дійшло до нас, його внуків, що він вигнав з хати свою дружину під час пологів до хліва, щоб не заважала йому з друзями в карти грати. Іне вберіг він ту дружину, померла молодою, залишила йому двох малих дітей - Никифора і Анну - мого майбутнього батька та його сестру, яку потім завжди називали Нюрою. Другою дружиною стала Олександра з донею Лушою. Недолюблювала мачуха сиріток, ласку віддавала рідній Луші, потім - потім народженим від Дениса синам Миколі та Гриші. Під час колективізації Денис побив якусь активістку при виконанні нею службових обовёязків і змушений був тікати від швидкої розправи у Казахстан, у місто Кустанай. Невдовзі повернувся додому, обійшлося без розправи. Батько мій, Никифор, з самого дитинства працював: пас худобу, землю обробляв, працював вантажником на цукровому заводі. Був дужим хлопцем і на роботу, і на "випивку", не витримали ноги: розширення вен дійшло до виразок і не минало до кінця життя. Грамоті навчався 2-3 роки, в Харкові оволодівав професією коваля, яка стала його пожиттєвою професією - посадою колгоспного коваля. Коваль у селі - знатна професія.Майже кожному селянину в господарських справах доводиться звертатися до коваля. Я багато разів бував у батьковій кузні, знав інструменти, обладнання, основні процеси ковальської роботи. У нашому дворі також були ковадло і інструменти коваля. У батька майже не було вільного віжд роботи часу. Шкіра на його руках була такою загрубілою, що здавалося не відчувала нівогню, ні морозу. Бувало, я залазив у ліжко до батька, він ставив свою руку сторч і я дерся на неї , як на дерево. Мама казала, що і в мене-малюка ручки були такі цупкі, що їх було неможливо припеленати.
ID:
821467
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 15.01.2019 12:54:30
© дата внесення змiн: 15.01.2019 12:58:13
автор: Капінос Олександр
Вкажіть причину вашої скарги
|
