Я пам'ятаю твій голос...Тихий та ніжний,він відбивався від стін тісного даху...
Йшов дощ. Наш дах був в поганому стані,тому він не витримував всіх крапель...Коли вода повільно стікала-ти з великою цікавістю спостерігав за цим.Куточки твоїх солодких губ ворушились та перетворювались у посмішку. Потім твій погляд падав на мене,але я лише посміхалась тобі. Я боялась налякати маленьке чорне кошеня,що так мило спало в тебе на колінах. Це і було відображенням справжнього тебе. Турботливий та лагідний, амбіційний та цікавий, гарний та спокійний...Я вивчала тебе...Кажну деталь твого ідеального тіла я старалась вивчити...Сфотографувати очима...І зберігати ці фотографії у серці до самої смерті. Навіть коли ти дивився у вікно або просто розмовляв по телефону,я не відводила від тебе очей...
Зізнаюсь,я і не думала,що в нас так мало часу...Я хотіла забути про час взагалі, але реальність дала про себе знати. Тепер я не одна ,а точніше мене нема, а є вона... Тепер я лише спостерігаю за тобою,як ти за водою на нашому місці...Я бажаю вам щастя.
Знаю,ти не віриш у янголів,тому збрешу та назвусь фантазією...
Ціную тебе та дякую за все...
Фантазія...
