Багаття розіклала я в саду,
І розгорілось полум’я яскраве,
Тепло лилося від вогню навкруг,
Летіли вгору іскри золотаві.
В вечірній тиші чувся спів вогню,
Немов палахкотів платок шовковий,
Шипіло і тріщало в тиш нічну, –
Гарячі язики лизали дрова.
Багаття проганяло темну млу,
А танці вогнища вселяли спокій,
З душі моєї проганяли сум,
Наспівуючи серенаду ночі.
Нечутно майже вітру, – і димок,
Помітний ледве, піднімався вгору.
Мене п’янило вогнища тепло
І огортали пахощі садові.
Дим загубився десь у млі нічній…
Свою я тихо осінь проводжала:
Мої горіли мрії у вогні,
Мене частинка і душі скрижалі…
10.11.2013
