Все минає. І прихід нового -
Водночас прожитого відхід.
Не маліє неба глубого,
Як на землю падає болід.
Відійшло, дозріло красне літо
Вишнями, черешневим теплом.
Відбуяло щедрим медоцвітом,
Сонцеликим морем за селом.
Усмішкою, поглядом привітним
Сколихнула неповторна мить.
Гай притих, втомився навіть вітер.
Голос рідний і близький - мовчить.
Все минає. Чому ж так здається,
Що хороше - ніби за вікном,
А недобре з нами зостається,
Обгортає серце холодком?