Цнотлива, білосніжна площина
Приваблює усіх нас чистотою.
І вже художник пензель підніма,
Щоб ближче познайомитись з тобою.
Він, начебто , невпевнено веде
Розмову із коханою своєю
І пензлем, ледь торкаючись, кладе
Невинний обрис, створений душею.
Все швидше й швидше збільшується ритм.
Ні чистоти, ні цноти вже немає.
Останній рух, акцент і штрих…
Немов в оргазмі пензель завмирає…
Цнотлива, білосніжна площина
Злилась з митцем в єдиному бажанні.
Лежить на ній художника душа
Й відтворює життя у покаянні.
Народження ідей на полотні –
Фіксація переживання й болю,
Нюансами буття на білім тлі
Рятує душу і формує долю.
