|
А як воно – бути хмарою –
Купчастою, шаруватою,
Химерною, дивною в небі примарою,
Висіти понад полямим ватою.
Бути таким дивовижним,
Змінюватись щохвилини.
Бути пів – темним, пів – білосніжним,
Дивитися зверху на пів країни.
Бути таким довгожданим,
хоч і плаксивим,
А то і тривожним, темним, похмурим,
Наганяти нудьгу – суцільним, сивим,
Приходити західним фронтом,
мандруючи євро туром.
Лягати росою і підійматися о десятій.
Бути фотомоделлю, таким – лише раз і ніколи.
А то і самому спалахами моргати.
Як бути тим, хто із першу був, й буде по коли…?
Як бути чистим і білим,
Чи сірим, повним вологості,
Чи синім, захолоднілим.
Чи всіх поливати по совісті,
Чи всіх поливати безсовісно,
Тролити, - дощовим, сніжним.
Гупнути понад всіх голосно, -
Тікали б, юрбились так смішно.
Щоб на мене і уповали,
І ненавиділи безсило.
Щоб помити брудні квартали,
Й горобці щоб з калюжок пили.
Щоб у чистому небі островом,
Щоби трансформуватись вітром.
Наче йог, розчинятись у просторі,
І енергію сонця ловити.
А потім те все здобуте
Виплеснути грозою,
А потім, можливо,
Хмарою більше не бути,
Й тікати, мов не при чому тепер, рікою.
Щоб потім, можливо, заново
Родитись шматочком білим,
Рости і збиватись в марива,
Щоб діти в них різне гляділи,
Щоб хмарою світлою, темною,
Понад горбами літаючи,
В думках розглядав знов наземне я,
З землі розглядаючи хмарнощі.
ID:
812092
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.10.2018 22:22:16
© дата внесення змiн: 13.02.2019 17:26:39
автор: Avsian
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже тонко зображений людський настрій
мені здається що я сама як та хмаринка буваю:то білою, легкою і пухнастою, то грізною, то плаксивою
