Замело снігом завіяло засніжило
Не видно білого світу в заметіль
Троянду на снігу -запорошило
В очах іскриться -кришталева сіль.
На білім покривалі троянда в снігу
Ніжні пелюстки застигли забіліли
Мете фуга-тріпоче листя на вітру
В печалі журбі вмирати залишили.
Ще вчора віддавала красу неземну
Сяяла рубіном горіла полум'ям любові
А морозець обпалив її вроду чарівну
Тьмяніє від холоду стікає у краплі крові
Прийшов час опадає із віт лист останній
Отави пожовкли -минула осінь золота
Вона живе у спогадах лебедям кохання
І дарує щасливу мить як за вікном зима
Листопад заколихує троянди на долоні
Я теплим своїм подихом зацілую зігрію
Оживе у мріях як сонечко у моєму домі
І в музичній римі високій ноті -залелію.
М .ЧАЙКІВЧАНКА..
