Я люблю тебе до безтями
Сильного чи знеможеного,
Чи залишимось ми завтра нами,
Я любитиму і переможеного.
На шляху є вершини нескорені,
І життя мало, щоб перейти,
Упокорити неупокорені
Скелі викликів, долі хребти.
І коли під ногами каміння
Спинить хід і потягне униз,
Я триматим тебе до зомління,
Просто, мовчки, без зайвих реприз.
Помовчи, хай слова недоказані
Зроблять ложе для втомлених душ.
Ми з тобою мотузкою зв’язані,
Понад морем і сотнями суш.
