Протерлись штани, стоптались кросівки
Розбиті коліна об високі пороги
На зубах скрипить гаряча бруківка
Я йшов до мети, я йду, та чи довго...?
Я в силах терпіти, є сили ще йти.
Готовий до скону, було б до кого.
А сонце знов світить, після дощів.
І знову дме західний вітер
Він звернувся до мене, обіцяв мені дім
Але мої вітрила наскрізь у дірах.
І я залишаюсь у дрейфі по хвилях
Рятуюсь у штормі та бурях похмілля.
Я досі не сплю, чи не прокидаюсь
Але сумніваюсь, що є такі сни
Вдень болять очі, вночі хрипить голос
Від тихого крику: "Будь ласка, прийди..."
Але поки димить моя сигарета,
Доти я буду хоч трохи живий...
