Чашка чаю із соленими сльозами,
Сумна музика, ніч, зорі, ліхтарі
І самотність вже торкається плеча... Ми
В цьому світі не такі вже й королі.
Чиєсь фото заховалось в моніторі,
Він не думає про тебе, так і знай,
А ти досі, досі крутиш на повторі,
Що ж, авжеж, дурненька дівчинко, страждай.
Ти тоді так й не змогла сказати правду,
Зараз пізно, вже змінилося усе,
За кохання ведуть війни люди радо,
А чи треба те що біль один несе?
Якби те знання тоді, що так все буде
Я б не кинула ні погляду, повір...
Я ж не знала, що кохання, добрі люди,
Роздирає серце кігтями, мов звір...
21.09.2018р.
