Я вдячна літу за його дарунки,
За найтепліше сонце на плечах,
Дощу рясного свіжі поцілунки
І за веселку радісну в очах.
За те, що мандрувало по дорогах,
У спеку поспішало до води.
І знов вело до рідного порогу,
Сховавши в травах вигріті сліди.
За повні жмені аґрусу й малини,
І за сережки-вишні наливні,
На кущиках чорниці-намистини,
І під листком суниці запашні.
Налиті сонцем сливи й абрикоси,
І солод на вустах від кавунів,
І на житах вусатих легкі роси,
І захід сонця з хором цвіркунів.
Біля вікна грайливі ластів’ята,
І дятел розпашілий у садку,
На чай - чебрець, меліса, дика м’ята,
У хмарах небо, наче у вінку.
Скажу спасибі літу на прощання,
Воно застигне в усмішці моїй.
Підходить осінь тихо, без вагання,
Вже завтра вийду я назустріч їй.