Ямб (грецьк. iambos — напасник) — в античній версифікації триморна стопа з двох (довгий та короткий) складів, у силабо-тонічній системі — двоскладова стопа з наголосом на другому складі. В ямбічному вірші ритмічний акцент припадає на парні (сильні) склади, хоч можливі пропуски метричних наголосів (пірихій), що урізноманітнює багатство віршової ритмомелодики. Найрідкіснішим в українській поезії є одностопний ямб:
Іду посеред поля я,
Іду;
Голівонька вже крутиться —
Впаду,
Тоді над лине мавонька,
Як сон […>
(В. Поліщук).
Не часто трапляється й двостопний ямб. Його прикладом може бути строфа з поеми І.Драча “Смерть Шевченка”, подовжена у третьому рядку гіперкаталектичною клаузулою:
Вишневий цвіт
З вишневих віт
Вишневий вітер ,
Звіває з віт.
Тристопний ямб також не дуже поширений:
Заквіт осінній сум,
осінній сум заквіт.
На віях я несу
гаптований привіт —
і любій принесу,
прохатиму: візьми;
заквіт осінній сум —
заквітнемо і ми
(В. Чумак).
Чотиристопний ямб, завдяки своїй гнучкості та місткості, — найуживаніший в українській поезії:
Яких іще зазнаю кар?
Якими нетрями ітиму
Шляхами з Риму і до Криму
Під гвалт і кпини яничар?
(І. Світличний).
Шестистопний ямб, що за кількістю складів відповідає олександрійському віршеві, був улюбленим розміром київських “неокласиків”, передовсім М.Зерова, хоч до нього зверталися й інші автори, зокрема Б.-І.Антонич:
Антонич був хрущем і жив колись не вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко […>.
Семистопний ямб спостерігається серед вільних ямбів:
Зсуваються усе грізніше чорно сизі хмари…
Стає на всій землі надто душно, темно; тяжко, млосно…
…І тоскно
В мінливім блискавок червонім миготінні […>
(А. Казка).
Восьмистопний ямб — крайній, помежовий у сучасній ритмо-метричній системі:
Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту,
і серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п’янко.
Від’їду вже. Тут був я тільки принагідним гостем.
До інших зір молитимусь і інших ждати ранців
(Б.-І.Антонич).
В Елладі ямбом називали жартівливі вірші, що використовували під акомпанемент музичного інструмента — ямбіке. Згодом Я. означає будь-який сатиричний твір, написаний ямбічним розміром. Я. вживають і у формі вільного вірша як вільний Я. при різній кількості стоп у віршовому рядку та астрофічній будові, зберігаючи традиційне римування. Найчастіше такий Я. використовують в жанрі байки і тому він називається байковим віршем.
