Не суджу, зазомбований брате.
Сумую, в серці моїм, кричу,
Щоб проснувся, і міг розпізнати,
Й не пустити у дім саранчу.
Пожере вона все, що побачить,
Не залишить нічого тобі.
Абсолютно, для неї не значить:
Будеш в радості ти, чи в журбі.
Подивись на Сірійські пустелі,
Що лягли на квітучих містах.
І закрий свої двері в оселі, –
Кров народів у них на руках.
Змій висиджує яйця між нами,
Що продались вражині цілком.
Згодом вилізуть, стануть гадами.
Пізнавайте й гоніть батогом!
Буде суд. Не сховається ворог,
Не повірить Господь у брехню.
І пригорне в обійми їх Молох,
Всіх, до одного, і КаГеБню.
Галина Яхневич.
