Уже майже тисячу довгих років, як покинутий правди шлях
Уже майже тисячу довгих років,
як покинутий правди шлях.
Люди, люди, так є
надто люблять турботи свої.
Ось, наприклад, вино на столі –
їм, дивись, не до нього вже.
Марнославність блискуча мирська,
приваблює тільки їх.
Хто пояснить чому для нас
наше тіло безцінне таке?
А чи не саме тому,
що лише раз живемо?
Тільки людини життя
скільки його, насправді, там є?
Пронесеться у одну мить,
немов блискавиці стріла...
Нерозважливо тож бо так
керувати нам віком своїм.
Звузивши почуття,
що люди здатні зробить?
