Чорнобиль виживав щосили. Бродила паніка в юрмі. У травні трави голосили. Мовчали ЗМІ. Ми не вгризалися в науку. Сімнадцять нам було коли Горнули у садку пилюку І йод пили. Тріщали зморені вокзали, А десь жили собі “титани”. Асфальти ледве просихали, Цвіли каштани. Гуляла Києвом примара, Тремтіли збурені антени. Бомбила навіжена хмара Чудесні гени. Вселялася у долі дата – На календар лягали тіні. І йшли до шлюбу молодята Тут, в Україні. Тримались за життя зубами – Берем уроки в Хіросіми… В лікарнях засинають мами З дітьми малими. © Оксана Осовська
ID: 788869 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 24.04.2018 20:10:58 © дата внесення змiн: 24.04.2018 20:10:58 автор: Оксана Осовська
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie