Вечірня вулиця: бічна, затишна, рідна -
Так неквапливо поспішають в цій порі.
Про щось помовкують, говорять вікна, світлом
Їм дружно вторять край дороги ліхтарі.
Помітно здалеку - котрий забрала темінь:
Зникають постаті в ділянках чорноти,
Не прагне зустрічі із ним нічний метелик,
Витає в потемках звучання самоти.
Вечірня вулиця натомленого міста.
Ліхтарно дихаю; крильми тріпоче світ,
До серця тулиться - зігрію, світе, звісно, -
Не бійся темряви, лети за мною вслід.
Реальність обриси розгублює у смерку,
І ніч торкається незрячої душі.
Осяйність внутрішню не зможе сутінь стерти -
Сердець освітлюють дорогу ліхтарі.
Дякую щиро, що виділили цей рядок. Підкажіть, будь ласка, якщо зміню на:" Осяйність простору у сутінках не меркне, допоки світяться душевні ліхтарі", - сприйняття, відчуття зміняться......Заздалегідь дякую!