Зазвичай, я втішаю себе своїми віршами,
Довгими, затяжними вечорами.
Проте, сьогодні, я скучив, тільки за Вами.
Так, ніби ми не зустрічались роками.
Ви підозріло часто у моїх думках,
Ніби я писав про Вас у своїх віршах,
Про те, ніби, Ви раніше були у моїх очах,
Так, ніби та, котру я би носив на руках.
Щось перекрутилося, ніби, це у моїй душі,
І я здогадався, що писав про Вас у вірші,
Що справді, так, вони дійсно Ваші,
І якщо Ви не проти, то скажу, що наші.
Мені це вдалося вловити хіба, що мигцем,
Бо Ви, напевно, були колись моїм віршем,
Проте, тепер Ви стали сонячним днем,
Котрий поглинув мене своїм вогнем.
А ще ми ми зустрічалися у моєму сні,
І прокинувшись я довго сидів на вікні,
Бо щось було не зрозуміло мені:
Чому являєтесь у сні ?
Чому я хочу згоріти у Вашім вогні ?
ID:
786530
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.04.2018 09:07:12
© дата внесення змiн: 03.05.2018 14:53:24
автор: Makkilan
Вкажіть причину вашої скарги
|