Земля оголилась від снігу,
Позвала осінню весну.
Тут сосни відлущують шкіру:
У лісі тепер не до сну.
Земля оживає потрохи,
На місяць бо квітень спізнивсь.
Сюди наближаються кроки
Із сонячнооких обійсть.
Місця злиті з нотами птаства,
Дерева – це їхні пюпітри.
Можливо, хоч трохи удасться
У вірші позичити вітру.
Собі загорнути на пам’ять
Шматочок зела розпахкого.
Дерева ці ваблять і ваблять
У передчутті весняного.
12-13.04.2018
