Лелека ніби пташка на роздоллі.
А крила полетіти в даль готові.
Вона здіймає вітром нам надію.
А сонцем світить так в життя красиво.
Коли над обрієм летить, це так прекрасно.
І зразу в нас життя як небо ясне.
А очі ці неначе дві стежини.
Які ведуть від матері й до сина.
Від сина простягають крила дочці.
Бо для лелеки це рідні листочки.
Вона летить бо бачить щастя в серці.
Хоча в очах, сльозами дні розтерті.
А крила ніби руки у тумані.
І тільки мамині завжди бажані.
Голублять ніжно, до грудей притулить.
Це щастя вічним для нас завжди будить.
дякую
дякую
