Чи потрібно шукати слова,
щоб нарешті себе зрозуміти.
Тане сніг, струменіє вода, сонце гріє неначе вже літо.
Твоі очі холодні, як лід,
і твій погляд ковзАє порожній.
Не ховатиму більше під спід своі мріі, надіі, тривоги.
Я ще вірю у тебе й тобі.
Маю крихітки сили й терпіння.
І якщо дійсно хочеш - іди.
Я повірю, що ти - сновидіння.
Що ніколи тебе не було
на яву, себе переконаю.
Плід фантазіі, витвір кіно,
Постер, фото з далекого краю.
Без думок, без жадань про майбутнє
Біль, що більше уже не відпустить,
Зупиняє годинника пульс,
Й витре згадки про твою присутність .
Душу вкрадену викинь в вікно.
Вона знайде дорогу у небо.
Та тобі, як завжди, всеодно.
Ти іди, обертатись не треба.
