В нас понад Бугом є така дорога,
Три метри - кукурудза, спориші,
М"які, як вовна, стеляться під ноги
І жайвір в небі - пісня для душі!
Мене бабуся тут колись водила,
Дітей моїх тут мама провела.
Своїх онуків я також навчила
Що всі ми родом з рідного села!
Стіною - верби, лози кучеряві,
Сади вишневі соком аж бринять!
І коники стрибають у отаві,
Неначе хочуть літо наздогнать.
Воно ж - іде! і котиться поволі,
Бо все на світі завжди йде кудись...
Блаженна втіха! Серце на роздоллі
Шепоче тихо: Щастя! - зупинись!
Скільки любові і тепла вкладено у кожен рядочок вірша! Радісно від того, що людина відчуває себе щасливою у рідному краї, на батьківській землі! Чудово!
Щиро дякую Вам, Ярославе!Це щось таке, що живе в кожному серці - спогади дитинства! 
У кожного в житті є така дорога, яка веде в дитинство і в спогади!Щиро дякую Вам за теплі, душевні слова! Всі ми - родом з дитинства! 
наздОгнать
