Я Гоголю в вінок складаю ці пісні,
Радію сонцю й рідній Україні.
Кажу спасибі за пісні рясні
І за таланти, що розквітли нині.
В моїй Остапівці, маленькому селі,
Прислівя, приказки, пісні звучать народні,
Яка скарбниця-отчини малі,
Жива історія прадавнього народу.
Володаря людського серця назавжди
Кобзар великий окликав "мій брате",
І пам'ятає мій полтавський край
Миколу гоголя, його думки крилаті.
І нині пісня лине навкруги,
І ярмарок гуде, і гоголь... Ось він...
Чи йдуть дощі, а чи метуть сніги
Його думками струменіє простір.
Ми живемо на праведній землі,
Яку сходили величаві предки...
І множимо їх славу у віках,
І стелиться їм вічний шлях в безсмертя.
