Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: dovgiy: СЕЛО - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Valentyna_S, 25.02.2018 - 23:27
Наче про моє дитинство і про мене. Крім гусей, ще дуже боялася сусідського цапа
dovgiy відповів на коментар Valentyna_S, 26.02.2018 - 08:00
О-о-о! Цап - це серйозніше за гусей! Наша сусідка, баба Соломія, тримала кіз. То вона їх на мотузці щоранку тягла до цвинтаря, біля якого припинала пасти. Вона їх тягла з превеликими муками, прокльонами і лайкою до небес! А ввечері - кози гнали бабу, наставивши роги! Гнали так, аж курява стовпом по дорозі вставала, як за машиною. асфальту тоді не було, то на дорозі пилюка була по кісточки. Приженуть Соломію до двору, а потім переможно мекають, ніби регочуть. Дякую Вам!dovgiy відповів на коментар Олекса Удайко, 25.02.2018 - 22:42
Це мене надихнула світлина, яка дивовижно схожа на наше подвір'я, яке огороджене тином. Так і частина дороги ніби веде кудись вниз... так і згадалось... Дякую Вам!Михайло Гончар відповів на коментар dovgiy, 26.02.2018 - 08:16
Так. Після Вашого вірша склалося враження, що ми із одного села - все однаково.
dovgiy відповів на коментар Ганна Верес, 25.02.2018 - 22:55
От бачите! - ми обоє маємо "больовий" досвід! і коліна з наривамии теж добре пам'ятаю! спочатку зіб'єш, слиною аатреш, а там і нарвало... Дякую Вам!геометрія, 24.02.2018 - 17:17
Дякую,Петре! Я коли читала,то ніби у своїм селі побувала,бо усе про що Ви написали,ніби із мого села все брали...
dovgiy відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 25.02.2018 - 23:02
От і добре! Дякую Вам!Світлана Моренець, 24.02.2018 - 12:50
Сколихнули душу, мій добрий друже. Хоч і тяжкі були роки, та дитинство спливає світлими спогадами, де найбільшою бідою були злі гуси чи збиті коліна. І про війну ми лише чули... dovgiy відповів на коментар Світлана Моренець, 25.02.2018 - 23:20
Війна була дуже тісно присутня у моїй долі: тато був тяжко поранений - осколок був біля серця. Від нього і помер. А потім саиому довелось лежати у одній палаті з ветеранами-ампутантами, у яких від гангрени гнило тіло... жахливі страждання, сморід, смерть... Цього до смерті не забуду! Дякую Вам! |
|
|