Ти жив і падав, та вставав
Ти нищив всі стереотипи
І, як кохав, то вже кохав
І, як дружити, то дружити
Ти нерви виміряв роками
І кожен день випробування
На тебе поглядали дами
Та лиш одне ти мав кохання
Ти силою міг надихати
Зникати у своїх віршах
В яких міг жити, воювати
В яких ти жив, а жив у снах
Понад сімсот пісень твоїх
Що стали вічними на вічно
В яких твій хриплий бас застиг
Зробили світ категоричниим
Ти часу не свого дитя
Душа бажала барв людських
Ти прагнув кращого життя
Не лиш для себе, а й для всих
Навіки всміхнений Жеглов
Що з правдою завжди під руку
Навіки очі про любов
І попри відстаней розлуки
І гордо в душах заспіває
Слова найкращі і правдиві
Той, хто живе і не вмирає
Хто і після смерті є важливим...
