Жива чи правда? Я не знаю...
Вмикають тіні ліхтарі
Чи я кохаю? Так, кохаю...
Мов ковдру в вічній мерзлоті
Так ніжно кутаюсь у мріях
Вона моя чарівна, ніжна
Я в неї оселив надію
І розбиваю скелі сніжні
Зриваю голос проти стаї
Шакалам не віддам своє
Все, кажуть, з часом помирає
Та лиш кохання ще живе
Твоє твоїм лишиться, знай
Твоє не зникне у вагонах
І той ваш відчайдушний Рай
Не проміняє на корону
Долоні до долонь тримай
Не відпусти, щоби не було
На гру чужих відповідай
Коханням, про яке забули..
