|
ВУДІ ПОЛ ҐРЕЙ
РОМАН
ЧАСТИНА ТРЕТЯ. НОВИЙ ВІДЛІК
Наступногол ранку я прокинувся цілком іншою людиною. Приймаючи душ звернув увагу на те, що моє тіло кардинально змінилося. Ні, звичайно, за одну ніч, я не став "качком", або стронґменом. Усе ж тіло враз стало жилавим, гнучким, швидким, виносливим. Перш за усе, вирішив придбати новий одяг. Заради відвідання магазинів прийшлося одягнути спортивний костюм,( усе інше враз стало надто мале) але й він виглядав на мені. як на опудалі. Штани, раптом, стали короткими, як і рукави куртки. "Просто не звертай уваги!" - сказав сам собі. Раптом захотілось придбати одяг, який би щільно облягав, розтягувався. і, був би готовий до трансформації мого тіла. "Хто ж мені такий одяг продасть?" - знову запитую у себе.
Вирішив розпочати свої пошуки зі спортивних магазинів, проте одягу й взуття, який був мені потрібний у них не було. Чомусь подумав про альпіністів, але такого магазину у своєму місті теж не знайшов. Ательє. Обійшов пів-міста. алетак нічого не знайшов. Розчарований повернувся додому і засів за комп'ютер. Дав оголошення в інтернеті з детальним описом того, що мені потрібно. Пізно увечері мені зателефонували. Відповів молодий, жіночий голос. Домовились про зустріч. Наступного дня в обумовлений час я прийшов на приватну квартиру. Мені відчинила висока, синьоока красуня з довгим русявим волоссям, стрункою спортивною фігурою й практично моїм ростом( 2 метри). Я й не здогадувався, що жінки бувають такого росту.
-"Доброго дня! Мене звати Володимиром. Це Ви мені учора телефонували."- представляю себе.
-"Вітаю, Володю! Мене звати Мар'яною. А цього малюка, котрій ховається за моєю спиною звати..." ?
-"Тарасом. І ніякий я не малюк. Мені ось учора саме виповнилося 6 років." - впевнено вийшов наперед доволі рослий хлопчина, як на його вік, і, по дорослому простягнув мені руку для привітання. Я легенько, щоб не завдати болю, потиснув його ручку.
-"А Ви що, черговий мамин залицяльник?" - раптом запитує мене хлопчина.
-"Тарасику!Що це ти собі дозволяеш? Володя мій клієнт. Я йому буду шити особливий костюм. А ти залицяльник. Не соромно?" - зашарівшись запитує матуся.
-"А що? Хіба я не правду кажу? Кожного дня стукають, телефонують, з квітами приходять, навіть з охоронцями." - хлопець ніяк не хоче заспокоїтись.
-" Тарасику! Мені потрібна твоя допомога. Приготуй все необхідне у моїй майстерні для примірки. Гаразд, любий? А я тим часом пригощу нашого гостя запашним карпатським чаєм" - ласкаво попросила красуня.
-"Так, звичайно, матусю! Я миттю усе приготую" - раптом, наче його підмінили, заговорив Тарас.
-Вибачте, Володику! Від мене два місяці тому пішов чоловік, до молодої моделі. Ось Тарас собі і місця не знаходить. З тих пір батька й на крок до себе не підпускає, особливо ж після першої зустрічі з майбутньою 22-х річною кандидаткою на другу матір. Вибачте, я тут пр свої проблеми..."-знов зненацька зашарілася 30-річна молода жінка.
-"Усе гаразд, Мар'яно. Ви справжня красуня. Вибачте, але ваш колишній чоловік справжній телепень, коли покинув, і, Вас, і. цього чудового малюка. Не турбуйтесь! У вас все буде гаразд." - як не дивно, але раніше, я б уже був червоний, неначе рак. А тепер у мене на обличчі, жодний мускул не зрушився. Про зашаріння й мови не могло бути. У мене місія! - уперше про себе заговорив я. Мені не до жінок.
-"Володю! Запрошую до нашої вітальні. Ви присядьте на хвильку, а я заварю Вам чудового трав'яного чаю, сама літом збираю різні трави." - і миттю зникла на кухні.
Зала була чудово облаштована без зайвого шику, але зі своєрідним мистецьким смаком. Чомусь воно мені дуже нагадувало помешканням української інтелеґенції 18-ого століття.
-"У Вас чудове почуття смаку. Мене чомусь завжди захоплювала та епоха справжнього українського розвою." - у мене таке почуття, що красуня закохалась у мене з першого погляду. В іншій ситуації я цьому б був надзвичайно радий та не зараз.
-"У Вас чудова квартира!" - продовжую прагнучи змінити тему.
-"Ви ще її не бачили. Після примірки я можу провести коротеньку екскурсію." - напів жартома, наполовину серйозно пропонує красуня.
-"Мар'яно, вибачте, але я трохи поспішаю." - трохи грубовато обриваю її романтичну тираду. "А ти перетворився у справжнього циніка" -вмішується моє друге Я.
-"Ти б краще помовчав і придивився до красуні, котра біля тебе крутиться. Такі жіночки на кожному кроці не зустрічаються" - це моє перше Я відповідає.
-"Шановні Я. Між іншим Ви про мене ведете мову. Я теж маю право на свою думку. Уперше зустрічаю чоловіка, котрому готова одразу ж кинутись на шию."- відверто відповідає
-"Мар'яночко, люба! Я не той чоловік, котрий Вам потрібний. Ви мене зовсім не знаєте, особливо ж, мою місію..." "От , уже й проговорився." - знову про себе.
-"Володику! Чи є у світі місія важливіша ніж щире кохання такої жінки, як я?" - наполегливо запитує.
-"От ти й попався, друже! Так тобі і треба. А то місія, місія!" - це усе моє друге Я.
У двері подзвонили. Мар'яна зробила вигляд, що не почула. Тарас миттю відкрив двері.
Мар'яна, раптом, кидається мені на шию і починає обнімати і цілувати.
-"Доброго дня, Мар'яночко! Ось прїзджав поруч і вирішив навідатись. Ось і скромний букет квітів при нагоді придбав." - у кваритиру входить стильно одягнений коротун з двома дебелими охоронцями позаду.
Мар'яна робить вигляд, що не чує привітання. Вона усе ще стоїть поряд зі мною в обнімку.
Раптом повертається.
-"А, Костянтине! Вітаю! Дозволь познайомити тебе з моїм нареченим, Володиком. У нас рівно через місяць весілля" -радісно промовляє, не відходячи від мене.
-"Який ще наречений? Яке весілля? Ти будеш моєю, і тільки моєю." - грубо викрикує коротун.
-"А ну, пацани, покажіть цій каланчі де вихід!" - крикнув хамуватий покидьок.
"Пацани" вже бігли до мене з очевидними намірами.
-Мар'яно! Візьми Тараса, підніміться наверх і закрийтесь в одній із кімнат. Швидко!"
-"Гаразд,любий. Як скажеш! - і побугла на другий поверх.
Могутній аперкот і перший пацан розпластався на паркеті. Інший через долю секунди опиняється поруч. Хамовитий залицяльник вперто лізе на рожен. Хапаю його за стильну краватку і піднімаб високо над головою.
-"Попереджаю, коротуне перший і останній раз. Не смій більше до Мар'яни наближатись.
-"Та ти, *** не знаєш хто я такий. Та я тебе урою. Розумієш?"
-"Ти очевидно мене погано зрозумів. Ти більше у цьому місті нікого залякувати не будеш. А увесь незаконно набутий бізнес прийдеться повернути державі.
-"А ти хто такий? Новоявлений Довбуш? У багатих забираєш, а бідним віддаєш?
-"Помиляєшся! Не бідним, а державі.
-"Та відпусти мене, а то задушиш.
Пацани піднялися і мовчки шкутильгаючи рушили до виходу.
Ставлю на підлогу коротуна. поправляю його краватку і відпускаю. Він нарешті замовкає. Шикарний букет бізнесмен майстерно піднімає з підлоги не зупиняючись.
-"А він економний. Ще якійсь кралі подарує.
-"А він, дійсно, такий."- підходить ззаду Мар'яна.
-"Вибачайте, Володю за комедію, яку я тут розіграла. Скажу відверто, мені було приємно і легко опинитися у ролі Вашої майбутньої дружини. Але я бачу, що я Вам не подобаюся. Тому більше не набиватимусь із своїми почуттями.
-"Ось і чудово. Я ж усе життя матиму справу з такими покидьками, як Костянтин,
і не бажаю наражати на небезпеку тих хто мені...
-"Любий, ти хотів сказати
--"Саме так.
-Володику! А ти упевнений, що саме ти цим повинен займатися?
-На усі сто. І ,нажаль, це вже від мене не залежить. Ти ще колись мені подякуєш, що відпустив Вас.
Гаразд. Як знаєш. А як твій костюм? Не передумав?
-"Ні! Він мені дійсно потрібний.
-"Дядю, Володя! А Ви що супермен?
-"Тарасе! Супермени у кіно та й то у Америці. Ми ж з тобою в Україні.
-А здорово ви їх аперкотом. А головного залицяльника підняли так високо. Ви мені з маминих залицяльників більш за все сподобались. А ось мамина поведінка не сподобалась. Жінка ніколи не повинна принижуватись перед чоловіком.
- II -
Продовження буде...
21:00 23:50 17.01.2018 Івано-Франківськ
ID:
771929
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.01.2018 23:49:56
© дата внесення змiн: 18.01.2018 00:23:51
автор: Woody Paul Grey
Вкажіть причину вашої скарги
|
Интересный сюжет... с каждой новой частью всё интересней и интересней.... и юмор, и внутренний диалог главного героя всё удачно переплетено... Дальнейших успехов! 
